1. Гігієна з грецького (hygieinos – той, що приносить здоров’я) – наука про здоров’я. Гігієна вивчає зв'язок та взаємодію між людиною та оточуючого його зовнішнім середовищем, а також вплив різних факторів навколишнього середовища (природних, соціальних, виробничих, побутових) на здоров’я людини.

Основними завданнями гігієни є:

1. Вивчення оточуючого середовища та його окремих факторів, які впливають на здоров’я людини;

2. Виявлення основних шкідливостей оточуючого середовища та вивчення їх впливу на людину та колектив;

3. Розробка гігієнічних нормативів, які направлені на попередження захворюваності та зміцнення здоров’я населення;

Розробка санітарних заходів та їх здіснення (впровадження в життя).

2. Здоров’я (за ВООЗ) – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів.

Питома вага різних факторів, які впливають на здоров’я людини, складає:

-         спосіб життя – 49-53 %,

-         генетична та біологічна схильність до захворювань – 18-22 %,

-         забруднення навколишнього середовища та природно кліматичні умови – 17-20 %,

-         організація медичної допомоги – 8-10 %.

3. Здоровий спосіб життя – це життєдіяльність, що спрямована на збереження та зміцнення здоров’я.

Здоровий спосіб життя забезпечує гармонійний розвиток, високу працездатність та тривале творче довголіття. Він включає такі основні елементи: плідну працю (працю з любов’ю, отримувати задоволення), раціональний режим праці та відпочинку, оптимальна рухова діяльність, раціональне харчування, особисту гігієну, загартовування, режим дня.

Формування здорового способу життя має охоплювати всі сфери діяльності людини (виробничу навчальну, побутову).

4. З гігієнічної точки зору освітлення приміщень повинно відповідати наступним вимогам:

1. кількість світла повинна бути достатня для роботи, яка виконується;

2. освітлення за якістю повинно бути максимально наближене до денного (сонячного) світла;

3. освітлення не повинно мати шкідливих та неприємних для організму побічних дій;

4. освітлення має бути доступним за ціною для всіх верств населення.

Перерахованим умовам відповідає природне (сонячне) освітлення, якщо потурбуватися, щоб воно в достатній мірі надходило в житлові, навчальні та спортивні приміщення.

5. Кисень – основна складова повітря. Без нього не можливе життя (дихальний ланцюг – цитохроми, переніс електронів). Кисень є складовою частиною майже всіх органічних речовин і його наявність у повітрі необхідна для дихання, горіння та гниття. Джерелом кисню є фотосинтез. Кисень надходить у тканини з кров’ю. Гемоглобін з’єднуючись із киснем, утворює оксигемоглобін і , віддаючи його клітинам, відновлюється. Добова потреба у кисні знаходиться в межах 300 – 1000 л в залежності від фізичного навантаження.

Фізіолог-гігієнічна роль діоксиду вуглецю полягає в тому, що його вміст у повітрі легенів та крові впливає на нормальний процес дихання (стимуляція дихального центру). Він є антагоністом кисню в організмі і головним регулятором дихання.

6. Мікроклімат – це кліматичні умови будь якої ділянки місцевості, які зумовлені або природними факторами, або створені штучно (мікроклімат курортів, населених пунктів, житлових приміщень, навчальних приміщень, спортивних залів).

7. Відповідно до гігієнічних нормативів мікроклімат житлових приміщень буде найбільш сприятливим, якщо температура досягатиме 18 – 20 °С, відносна вологість повітря 30 – 60 %, швидкість руху повітря 0,1 – 0,2 м/с, а температура стін ± 2 °С порівняно з нормованою температурою повітря.

Температура повітря у спортивному залі має бути у межах 15 – 16 °С. Оптимальними показниками відносної вологості повітря є 30 – 50 %, а припустимими 25 – 60 %. Оптимальна швидкість руху повітря 0,06 – 0,25 м/с, а припустимий – 0,3 м/c.

8. Розташування всіх зон міста має бути таким, щоб забезпечувати найсприятливіші умови для життя міського населення не забуваючи при цьому про сільське.

Міські території розподіляють за функціональним використанням на такі зони:

1. селітебну – житлові райони, громадські центри, зелені насадження;

2. промислову;

3. комунально-господарську – гаражі, транспортне забезпечення;

4. зону зовнішнього транспорту.

9. Вода є одним із найважливіших елементів навколишнього середовища, необхідним для життя рослин, тварин, людей. Вода бере участь в утворенні структурних елементів організму людини. Загальний вміст води в організмі людини складає близько 65 % маси тіла.

Вода має велике значення як розчинник. Фізико-хімічні процеси в організмі відбуваються у водних розчинах, а тканини людини являють собою водно-колоїдні системи. За допомогою води в організмі відбуваються процеси транспортування елементів живлення та продуктів обміну. Випаровуючись із поверхні шкіри і органів дихання, вода бере участь у процесах терморегуляції. Добове споживання води для задоволення фізіологічних потреб організму дорослої людини (помірна широта) складає 2 л на добу. Під час важкої фізичної праці, фізичних навантажень під час тренувань, в умовах жаркого клімату втрата води організмом за рахунок посиленого потовиділення може складати до 5 – 12 л на добу, що може призвести до зневоднення організму.

10. Вода може виконати свою гігієнічну роль лише тоді, коли вона має необхідні якості. З гігієнічної точки зору, під якістю води розуміють сукупність властивостей (фізична структура, органолептичні, хімічний склад, бактеріологічні, радіологічні), що визначають її придатність для задоволення фізіологічних, гігієнічних і господарсько-побутових потреб людей.

11. Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з достатньо високою вірогідністю відсутність в ній небезпечних для здоров'я споживачів бактерій, вірусів, інших біологічних включень.

12. До органолептичних властивостей води відноситься:

- запах;

- смак і присмак;

- кольоровість;

- каламутність;

- прозорість;

- температура

13. Виділяють місцеву та центральну систему водопостачання. Місцеве (децентралізоване) водопостачання застосовують в основному в сільській місцевості (криниці), центральне водопостачання забезпечує міське населення питною водою за допомогою водогону, яка повинна відповідати всім вимогам ДСПН № 136/1940 (N 383 від 23.12.96) "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”. Водогін складається з системи споруд для добування, очищення та знезараження (при необхідності) і доставки води до споживача.

14. Харчування є основною біологічною потребою людини, її зв’язком з навколишнім середовищем. Завданням харчування є доставка організму достатню, смачну та не шкідливу для нього їжу.

Достатньою їжа буває лиш в тому випадку коли вона містить все те, що потрібно для організму дорослої людини для збереження його в життєвому стані, організму дитини для її розвитку, організму хворому для відновлення такого стану, яке було в дні його здоров’я.

15. Відповідно до концепції ВООЗ здорове харчування забезпечується при дотриманні наступних умов:

       1. Достатньою кількісною цінністю добового раціону, що визначається його енергетичним потенціалом (калорійністю).

       2. Якісною повноцінністю, що визначається наявністю необхідної кількості усіх харчових речовин – білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, збалансованих у найбільш сприятливих відношеннях.

       3. Раціональний режим харчування, що визначається кількістю прийомів їжі, інтервалами між ними, прийомом їжі в суворо визначений час і правильним розподілом їжі на окремі прийоми.

       4. Забезпечення максимального використання харчових речовин, що містяться в продуктах харчування, шляхом раціональної кулінарної обробки їжі, надання їй приємного смаку, аромату, вигляду, різноманітності, що сприяє доброму травленню і засвоєнню.

       5. Дотримання санітарно-гігієнічних правил і норм під час отримання, транспортування, зберігання та кулінарної обробки харчових продуктів, що необхідно для запобігання харчовим інфекціям, гельмінтозам, а також гострим і хронічним аліментарним отруєнням мікробного або хімічного походження.

16. Енергетична цінність харчового раціону повинна відповідати енерговитратам людини. Але у дітей, вагітних жінок, матерів, які годують дітей груддю, професійних спортсменів енергетична цінність харчового раціону повинна перевищувати енерговитрати, оскільки частина харчових речовин витрачається на пластичні процеси і на фізичну роботу (спортсмени).

17. Під режимом харчування розуміють вживання їжі у встановлений час і найраціональніше розподілення добового раціону протягом дня. Визначаючи режим харчування, враховують характер трудової діяльності, режим дня, вік, місцеві традиції та індивідуальні особливості організму.

Якщо їжу вживають у чітко визначений час, то умовний секреторний рефлекс, який утворюється, сприяє поліпшенню апетиту і перетравлюванню їжі. Безладне харчування погіршує налагоджену діяльність травних залоз, погіршує і сповільнює перетравлювання їжі і є однією з причиною хвороб.

Години приймання їжі повинні відповідати біологічним ритмам організму, кількість прийомів їжі повинна бути 3 - 4 разова для дорослих, 5 - 6 разова для дітей різного віку; інтервали між прийомами їжі повинні бути відповідно 5 - 6 годин для дорослих та 3 - 4 години для дітей.

18. Висока температура і низька впливають шкідливо в першу чергу на зуби, слизову ротової порожнини та шлунок та можуть призвести до порушення травлення в цілому.

Будь яка їжа яка має температуру тіла є абсолютно не шкідливою (по температурному фактору). Температура їжі, яка незначно відрізняється від температури тіла не може шкоди здоров’ю.

Напої, які вживають для охолодження тіла повинні мати температуру 9 – 12 °С, більш низькі температури є не доцільними. Напої, які мають зігрівати організм повинні мати температуру не вище 50 °С. Температура в 45 °С для кави, компоту є дуже приємною. Кашоподібні страви краще вживати за температури, яка не перевищує 40 – 45 °С.

19. Раціональне харчування – це повноцінне в кількісному та збалансоване в якісному відношенні харчування, що забезпечує нормальний ріст, фізичний та психофізіологічний розвиток організму, його високу працездатність, активне довголіття та стійкість до несприятливих природних, техногенних, соціальних чинників навколишнього середовища.

20. Добові енерговитрати організму складаються з:

- основного обміну, який залежить від віку, статі, зросту, маси тіла, фізіологічної конституції (астенік, нормо-, гіперстенік);

- витрат енергії на травлення їжі (специфічно-динамічна дія їжі), яка складає приблизно 10% від величини основного обміну при змішаному типі харчування;

- витрат енергії на фізичні та емоційні навантаження протягом доби, тобто на трудову діяльність та відпочинок, згідно розпорядку дня індивіда чи колективу;

- енерговитрати залежать також від кліматично-погодних умов місцевості, мікроклімату робочого місця, характеру і якості одежі, навичок та уміння в трудовому процесі.

21. Харчування спортсменів є найважливішим фактором збереження здоров’я, підвищення працездатності та досягнення високих спортивних результатів. Харчування спортсменів базується на загальних фізіологічних і гігієнічних нормах. Разом з тим, харчування спортсменів має і специфічні особливості, як пов’язані з сучасними вимогами спортивної практики (вид спорту, етапи підготовки, направленість та об’єм і інтенсивність тренувальних навантажень, умови змагань), кліматогеографічними зонами, індивідуальними відмінностями спортсменів.

22. Для поповнення організму вітамінами потрібно знати, які продукти є їх надійними джерелами:

          Вітамін А: яскраво забарвлені фрукти та овочі, коров’яче масло, яйця, печінка, риб’ячий жир;

Вітаміни групи В: дріжджі, пророщена пшениця, цільнозерновий хліб, каші, молоко, зелені листові овочі;

Вітамін С: цитрусові, фрукти, соки, овочі, червоний солодкий перець;

Вітамін D: молоко, риб’ячий жир;

Вітамін Е: пророщена пшениця, нерафіновані олії;

23. Особиста гігієна спортсмена включає в себе раціональний добовий режим, гігієну сну, гігієну тіла та порожнини рота і зубів, гігієну одягу та взуття, гігієну статевого життя, профілактику відморожень.

Знання правил особистої гігієни потрібно кожній людини, але особливо важливим воно є для спортсменів, через те, що при ретельному їх дотриманні підвищується ефективність тренувальних занять, що є запорукою високих спортивних досягнень. Виконання вимог особистої гігієни має не тільки індивідуальне значення але й соціальне – невиконання їх може призвести до розповсюдження захворювань у колективі.

24. Загартовування потрібно здійснювати дотримуючись гігієнічних норм, порушення яких може призвести не тільки до зниження оздоровчого ефекту, а й до шкоди здоров’ю:

- поступовість.

- систематичність.

- різноманітність засобів

Найбільш раціонально здійснювати загартовування під час занять фізичною культурою та спортом. Фізичні вправи та водні процедури після сну, рухливі і спортивні ігри на відкритому повітрі, купання у річках, туристські походи та лижні прогулянки – всі ці види фізичних вправ виконуються в різних метеорологічних умовах, в легкій спортивній одежі та мають велике загартовуючи значення.

Загартовування потрібно проводити з врахуванням індивідуальних особливостей та стану організму при систематичному контролі лікаря.

25. Обладнання та спортивний інвентар повинні відповідати вимогам та правилам занять і змагань по даному виді спорту в якому вони використовуються. При експлуатації обладнання та спортивного інвентарю основна гігієнічна вимога це їх травмобезпечність.